sub-sur-face /zi:n/ (2024)

Цей зін народився з практики фотограметрії як форми тілесного дослідження. Сканування тут не є способом фіксації образу, а радше жестом уважного наближення до тіла — до його присутності, мінливості та внутрішніх станів. Перетворюючи тіла на цифрові ландшафти, проєкт зміщує фокус із репрезентації на переживання: те, що відчувається, але не завжди може бути побачене.

Тексти зіну складають колективний сенсорний архів — фрагменти досвідів, афектів і самоспостережень, що виникають у точці зустрічі тіла й технології. Тут тіло постає не як стабільна форма, а як поле: плинне, вразливе, здатне змінювати свою сутність залежно від контексту, погляду й слуху.

Зін пропонує читання тіла як процесу — між видимим і невидимим, індивідуальним і спільним, ідентичністю та її розмиванням. У цьому просторі фотограметрія стає не лише технікою, а мовою, через яку можна говорити про присутність, гендерну плинність, пам’ять і прийняття — без остаточних визначень, у стані відкритості.